У 1937 році будівництво заводу було завершене, виробничі потужності по ремонту склали 6000 вантажних вагонів на рік. Ремонт вагонів здійснювався "стійловим" методом. Рівень спеціалізації був низький, ремонтував завод від 25-тонних критих до 50-тонних платформ, снігоочисні машини, рефрижератори.

В 1941 році сотні робітників заводу пішли на фронт, а завод евакуйовано до Чувашії (м. Канаш), де працював на оборону країни.

З листопада 1943 р. почалось відновлення зруйнованого заводу. У 1944 році з заводських цехів випущені перші відремонтовані після війни вагони. В 1945 році запрацювали заводські електропідстанції, котельня, компресорна, киснева станції; відновлювались та впроваджувались в експлуатацію цехи заводу.

До кінця 1948 року 55600 кв.м. виробничих площ були відновлені, потужність заводу досягла довоєнного рівня.

На індустріальний шлях розвитку виробництва завод став в 1958 році, коли почалося впровадження нової прогресивної поточно-конвеєрної технології ремонту 4-х вісних вагонів. Перший в історії залізничного транспорту головний конвеєр по ремонту 4-х вісних напіввагонів на заводі впроваджено в 1959 році.

В 1960 році побудований та впроваджений в дію головний конвеєр для ремонту 4-х вісних критих вагонів. В 1961 році впроваджено в дію універсальний конвеєр для ремонту усіх типів 4-х вісних напіввагонів.

В 1960 році модель поточно-конвеєрної лінії експонувалась на ВДНГ СРСР і одержала високу оцінку.Впровадження передової технології на базі конвеєрного методу ремонту та нової техніки за 2 роки дало можливість збільшити випуск вагонів у 2 рази, збільшити продуктивність праці на 70 відсотків.

У 1972 році на заводі була розпочата реконструкція. Після реконструкції виробнича потужність заводу, при двозмінному режимі роботи, склала 16750 приведених вагонів в рік, його потужність відносно до потужності перед початком реконструкції збільшилася майже вдвічі.

У 1989 році завод досягнув виробничих потужностей, відремонтувавши 15285 вантажних вагонів, при чисельності працюючих 3500 осіб.

Не найкращі часи наступили у завода з початку 90-х років, коли завдання з ремонту вантажних вагонів зменшилося майже у 5 разів. Завод перейшов на роботу в одну зміну і його виробничі потужності, з врахування цього, склали 8200 ваг. Чисельність працюючих скоротилася майже вдвічі. Заборгованість з заробітної плати складала до 7 місяців. Вихід із скрутного становища вбачався в збільшенні обсягів виробництва, розширенні номенклатури продукції.

У 1993-1994 роках на заводі освоєний капремонт хопер-дозаторів, у 1997 році освоєний капітально-відновний ремонт піввагонів з і продовженням терміну служби та капітально-відновний ремонт кузовів електропоїздів ЕР-2, а з 2000р. - капітальний ремонт думпкарів, для чого були створені відповідні виробничі потужності.

Все це дало можливість нарощувати обсяги виробництва, покращити фінансовий стан підприємства.

Источник: http://www.dwrz.com.ua/zavod/history.htm